Принципи позитивного виховання дітей

Принцип № 1.

Дитина, яка погано поводиться, –демонстративна дитина, вона має хибні уявлення про те, як досягти своєї головної мети – установити позитивний зв'язок з батьками.

Якщо дитина починає погано поводитись, якщо вона бунтує або проявляє неповагу– знайте, що таким чином вона переслідує зовсім іншу мету, ніж та, що лежить на поверхні. Мета її поганої поведінки полягає у спробі «перезавантаження» чи відновлення втраченого позитивного зв'язку з вами.

Тому ви не зможете ефективно коректувати поведінку своєї дитини до того часу, доки будете зосереджені виключно на її поганій поведінці замість того, щоби спрямувати свою увагу на виправлення помилкових переконань дитини й відновлення позитивного зв'язку з нею.

Принцип № 2.

Підбадьорюйте правильну реакцію дітей (не хваліть, а саме підбадьорюйте – тобто спрямовуйте заохочення не на особистість дитини, а на її дії), щоб допомогти дітям відчувати позитивний зв'язок з вами, тоді в них не буде мотивації на погану поведінку. Замість того щоб зосереджуватись на помилках дитини, заохочуйте кожний її крок, зроблений для покращення своєї поведінки.

Принцип № 3.

Чудовий спосіб підбадьорення дітей – систематично проводити з ними особливий час. Багато батьків відзначають різкі позитивні зміни в поведінці «проблемної» дитини, приділяючи щодня п'ять-десять хвилин для того, щоби порадіти разом з нею будь-якому спільному заняттю.

Завдяки систематичному проведенню особливого (індивідуального) часу дитина відчуває тісний зв'язок з батьками. Вона відчуває, що важлива для них, а це знижує її потребу пустувати, оскільки витівки були для неї неконструктивним способом відновити або «перезавантажити» позитивні стосунки з батьками.

Принцип № 4.

Щодня, укладаючи дітей у ліжко, попросіть їх ділитися з вами найсумнішими й найрадіснішими моментами дня. І ви теж обов'язково діліться своїми. Ви здивуєтесь тому, наскільки це допомагає.

Приклад із життя: одна мама, перед тим як укласти своїх дітей спати, просить їх поділитись найсумнішими й найрадіснішими моментами дня. Спочатку діти використовували цю можливість, щоби скаржитись на події, які їх засмутили, і в результаті починали плакати.

Мама терпляче чекала, доки вони заспокояться, а потім казала: «Я дуже рада, що ви можете поділитися своїми почуттями зі мною. Завтра, коли ви не будете такі засмучені, ми ще трохи порозмовляємо про це, щоби з'ясувати, що ми можемо зробити з цього приводу. А тепер розкажіть мені про те хороше, що сталося з вами протягом дня».

Якщо діти не могли думати про свої позитивні моменти, мама ділилася з ними своїми радісними подіями. Після того як діти звикли до цієї процедури, вони стали розповідати про сумні події без емоційного розладу, тобто лише про суттєве, а потім висловлювати ідеї про те, як уникнути подібних проблем у майбутньому. Незабаром в розповідях дітей стало більше радісних подій, ніж сумних.

Принцип № 5.

Систематично проводьте сімейні зібрання для того, щоби спільно працювати над проблемами, що виникають. Це ключ до створення атмосфери любові й поваги, яка допоможе дітям розвинути самодисципліну, співпрацю й навички вирішення проблем, а також відповідальність за виконання прийнятих рішень і взятих на себе зобов'язань.

«Тривожні» батьки

У цих батьків будь-яка думка про дитину пронизана тривогою. «Вона може застудитися; її можуть скривдити, вона може злякатися і т. д.». І, що дивно, дитина, немов змирившись з неминучістю, застуджується і просто постійно лякається – темряви, лікарів, тварин і т. д. ( і хто це навчив її бояться, а?…) Але найстрашнішим (за наслідками) є страх, що дитина щось не зможе (зав’язати шнурки, самостійно проїхати на двоколісному велосипеді, скористатися телефоном). А раз сама не впорається, то їй необхідно допомогти! І допомагають, допомагають, допомагають… Батькам цього типу не завадило б почитати книгу Анатолія Некрасова «Материнська любов» і задуматися над питанням: «звідки ж пішло вираження «мамин синок» або «татова дочка?»

«Втомлені» батьки

Ці батьки втомилися ще до того, як дитина у них з’явилася. Озброївшись колись ілюзіями щодо сімейного життя, та виховання дитини, і зіткнувшись, на їхню думку, з суворими і важкими буднями», вони разом втрачають інтерес і до подружнього життя, і до виховання своєї дитини. Ключовими фразами таких батьків стають – «не бігай!», «не лізь!», «не роби», «не роби це!», «як ти мені набрид!», «я тебе покараю!». І сама коронна фраза: «я від тебе втомилася (втомився)!». Пам’ятайте, найстрашнішим для дитини, як і для дорослої людини, виявляється неуважність іншої людини, а особливо людини близької, рідної. І для того, щоб отримати цю увагу, дитина готова на все. Для неї це життєво необхідно, щоб батьки звертали на неї увагу! Проте, якою вона буде, негативною, у вигляді чергової порції моралі або ще якогось покарання, чи позитивною. Просто поки дитина не знає, як ще звернути увагу мами чи тата на себе.

- ЯКЩО ДИТИНУ ПОСТІЙНО КРИТИКУВАТИ – ВОНА ВЧИТЬСЯ НЕНАВИДІТИ.

- ЯКЩО ДИТИНА ЖИВЕ У ВОРОЖНЕЧІ – ВОНА ВЧИТЬСЯ АГРЕСИВНОСТІ.

- ЯКЩО ДИТИНУ ВИСМІЮЮТЬ – ВОНА СТАЄ ЗАМКНУТОЮ.

- ЯКЩО ДИТИНА ЗРОСТАЄ У ДОКОРАХ – ФОРМУЄТЬСЯ ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ.

- ЯКЩО ДИТИНУ ПІДБАДЬОРЮЮТЬ - ВОНА ПОЧИНАЄ ВІРИТИ В СЕБЕ.

- ЯКЩО ДИТИНУ ХВАЛЯТЬ – ВОНА ВЧИТЬСЯ БУТИ ВДЯЧНОЮ.

- ЯКЩО ДИТИНА ЗРОСТАЄ В ЧЕСНОСТІ - ВОНА ВЧИТЬСЯ БУТИ СПРАВЕДЛИВОЮ.

- ЯКЩО ДИТИНА ЖИВЕ У БЕЗПЕЦІ – ВОНА ВЧИТЬСЯ ВІРИТИ ЛЮДЯМ.

- ЯКЩО ДИТИНУ ПІДТРИМУЮТЬ – ВОНА ВЧИТЬСЯ ЦІНУВАТИ СЕБЕ.

- ЯКЩО ДИТИНА ЖИВЕ У РОЗУМІННІ І ДОБРОЗИЧЛИВОСТІ – ВОНА ВЧИТЬСЯ ЗНАХОДИТИ ЛЮБОВ У ЦЬОМУ СВІТІ.